Секрети шкільних успіхів.

Школа… Скільки вона викликає хвилювань, радості і… невдоволення! Батьки первачків переживають – як воно буде? Батьки бувалих учнів вже знають, як воно буває J. Проблеми в школі є і будуть. Вони потрібні нам для нашого розвитку. Але як часто ми шукаємо причини цих проблем у зовнішніх чинниках? То вчителі не такі, то однокласники, то власна дитина недолуга. «А що я можу зробити?» – розводять руками батьки. А може, все ж таки можемо?

У сучасному світі важливими складовими будь-якої діяльності стають вміння організації свого часу, робочого місця, планування своє діяльності. Наші діти ще до школи навчаються читати і користуватися комп’ютером. Тож початок нового навчального року може відкрити для них можливості оволодіти новими навичками.

Допоможіть малюкові організувати своє робоче місце. Освітлення робочого столу повинно бути з лівого боку (якщо дитина правша), щоб тінь від руки не закривала зошит. І навпаки, якщо учень пише лівою рукою. Підручники, словники та інший довідковий матеріал доцільно розташувати на книжковій полиці над столом. Бажано, щоб на столі не було нічого зайвого, що може відволікати від роботи, але разом з тим улюблений зайчик чи машинка можуть чекати на верхній полиці, поки малюк закінчить заняття. Звичайно, потрібно навчити дитину прибирати на столі після завершення роботи.

Часто батькам здається, що початок шкільного навчання є сигналом для того, щоб прибрати всі іграшки і на всі свята дарувати дитині лише книжки. Діти не дорослішають одномоментно, і такі дії можуть травмувати почуття малюка. Краще обговорити спільно, з яких іграшок він вже «виріс» і хоче подарувати у дитячий садок чи комусь меншому. І обов’язково зробити це. Такий ритуал дасть школяреві-початківцю відчуття своєї дорослості.

Більш дорослих дітей варто почати вчити планувати свій час. Зараз існує багато літератури для дорослих з тайм-менеджменту. А дітям завжди цікаво те, чим займаються дорослі. Складання списку справ, впорядкування і ранжування їх за ознаками: регулярні – нерегулярні, невідкладні – і ті, що можна зробити пізніше, важливі – і не дуже, – можна перетворити на цікаву гру і для себе, і для свого нащадка.

І на останок відкрию «секрет успішного учня», яким зі мною поділився один старшокласник. Виявляється виконання домашніх завдання «сьогодні на сьогодні» (тобто у той день, коли відбувся урок) дає більш ефективний результат і менше втоми, ніж коли вчиш уроки «на завтра». Матеріал, прослуханий на уроці, ще свіжий у пам’яті. Виконуючи домашнє завдання в цей же день, учень його закріплює, краще засвоює, легше використовує і, якщо щось не зміг зробити, у нього завжди є час, щоб з’ясувати незрозуміле з вчителем чи самостійно (як кому подобається J), а «на завтра» залишається лише повторити.

Тож вітаю усіх з початком нового навчального року і бажаю відкрити у собі нові таланти і використати всі можливості, які дарує нам життя!

МОЯ СТАТТЯ В ЕЛЕКТРОННОМУ ЖУРНАЛІ "УКРАЇНОЗНАВСТВО"

Модернізація психолого-педагогічної підтримки навчально-виховного процесу за допомогою інтернет-технологій

Концепція розвитку психологічної служби освіти України на період до 2012 р. орієнтована на посилення ролі й значимості психологічної складової освітнього процесу. Актуальність психологічного супроводу навчально-виховного процесу зумовлена, в першу чергу, новими соціальними вимогами розвитку освіти України. Забезпечуючи психологічну складову організації освітнього середовища, працівники психологічної служби системи освіти допомагають створити умови, які мають сприяти розвитку індивідуальності кожної дитини, збереженню її здоров’я, формуванню в неї готовності до самостійного життя в суспільстві.
Основною метою системи психологічного й соціального забезпечення освіти є підвищення якості й забезпечення доступності послуг у сфері психології і соціальної роботи. Але реалізація практичних заходів, спрямованих на розбудову психологічної служби, може бути ефективною не лише за умови залучення до спільної роботи фахівців (соціальних працівників, психологів та соціальних педагогів), а й за умови використання сучасних Інтернет-технологій.

Початок XXI ст. ознаменувався переходом на нові технології, коли на зміну вже звичному Інтернету з його web-послугами йде всесвітня Grid-мережа як засіб сумісного використання обчислювальних потужностей та баз даних. Швидке розповсюдження новітніх технологій призводить до відповідних соціальних наслідків: створюється основа для утворення глобальних співтовариств, що об’єднуються навколо спільних інтересів і завдань, інтенсифікується інтеграція кожної окремо взятої країни у світове співтовариство. Динаміка розвитку суспільства, швидке проникнення новітніх інформаційних технологій у різні галузі діяльності людини не дозволяють освітній галузі залишатися осторонь цього процесу.
У даній статті ми маємо за мету розглянути шляхи застосування сучасних Інтернет-технологій для модернізації психологічної та методичної підтримки навчально-виховного процесу в закордонних українських навчальних закладах.
Національним науково-дослідним інститутом українознавства, Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти та Міжнародною українською школою у 2010 р. був започаткований науково-педагогічний проект «Освітнє середовище закордонних українських навчальних закладів». Особливості проекту полягають у тому, що освітнє середовище в ньому розглядається як втілення певного типу знання; сукупність як об’єктивних зовнішніх умов, факторів, соціальних об’єктів, необхідних для успішного функціонування освіти, так і суб’єктивних складових – таких, як настрій, налаштування на роботу, відпочинок, усамітнення чи спілкування, стан здоров’я тощо кожного з учасників навчально-виховного процесу. Загалом, це ціла система різноманітних впливів і умов формування особистості, а також можливостей для її розвитку, які містяться як у соціальному і просторово-предметному оточенні, так і у внутрішньому стані готовності до змін.
Отже, цей науковий проект передбачає створення такого освітнього інформаційного середовища для закордонних українських навчальних закладів (далі – ЗУНЗ), яке відповідатиме потребам усіх учасників навчально-виховного процесу та вимогам часу. Серед очікуваних результатів реалізації втілення Концепції розвитку психологічної служби системи освіти України на період до 2012 р. – запровадження нових моделей діяльності психологічної служби на основі сучасних досягнень вітчизняної і світової психолого-педагогічної науки, а також розробка та запровадження інноваційних моделей діяльності психологічної служби. При вивченні потреб учителів, учнів та їхніх батьків щодо проблем, які виникають під час навчання в закордонних українських навчальних закладах країни перебування, було виявлено необхідність у психолого-педагогічній підтримці всіх учасників навчально-виховного процесу. Але як забезпечити таку підтримку, враховуючи територіальну віддаленість навчальних закладів, особливості навчального процесу в них, недостатню кількість учнів для відкриття ставки психолога чи соціального педагога згідно з чинним законодавством тощо? Ці та багато інших питань постали перед розробниками проекту.

Допоміг досвід використання можливостей сучасних інформаційних технологій, які дозволяють створити нові види освітніх ресурсів. Так, виникла ідея розробки блоку психолого-педагогічного консультування учасників навчально-виховного процесу в українських школах за кордоном за створеною інноваційною моделлю діяльності служби психолого-педагогічних консультацій та з’явився такий сегмент проекту, як Консультаційний психолого-педагогічний on-line-центр.
Надати методичну допомогу вчителю, провести психолого-педагогічну діагностику учнів, запропонувати корисні поради батькам можна, використовуючи таке новітнє технологічне забезпечення, як електронна пошта, Skype, форум, сайт, блог, безкоштовне тематичне електронне розсилання тощо. За допомогою цих технологій можна не лише обговорити стосунки з дітьми й між дітьми, з батьками й між батьками, з учителями, колегами, а й виявити нагальні потреби всіх учасників навчально-виховного процесу, нахили до певного типу сприйняття інформації, дати поради щодо організації навчальної діяльності, провести батьківські збори чи педагогічну нараду. Оскільки розробка блоку психолого-педагогічного консультування учасників навчально-виховного процесу експериментальних закордонних українських навчальних закладів стала складовою діагностично-концептуального етапу проведення експерименту з моделювання освітнього середовища закордонних українських навчальних закладів, учасники проекту розробили анкети для вивчення потреб у практичних психолого-педагогічних аспектах роботи, рекомендаціях та конкретних порадах, щодо взаємовідносин таких категорій, як: учитель – учень; учень – учень; учень – батьки; учителі – батьки.
Кримською філією ННДІУ був забезпечений електронний варіант цих анкет, і сьогодні вони знаходяться у відкритому доступі для закордонної української громадськості (http://dsl.sf.ukrtel.net/ank_mush/index2.php?t_id=3). Передбачається, що результати анкетування виявлять, з якими саме аспектами виникають труднощі (навчання, виховання, спілкування, взаєморозуміння, індивідуальний підхід і т.д.), і дозволять визначитися з тими тренінговими вправами, порадами і спрямуваннями подальшої співпраці, які можна буде запропонувати учасникам навчально-виховного процесу в закордонних українських навчальних закладах.
Одним із важливих завдань діяльності психологічної служби є підвищення психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу: учнів, вчителів, батьків. Саме Інтернет-технології дозволяють реалізувати це завдання повною мірою. Структура проекту Консультаційного психолого-педагогічного on-line-центру передбачає створення умов для здійснення цих завдань.

http://forum.nrius.org.ua/viewforum.php?f=3

Така структура дає змогу всім учасникам навчально-виховного процесу (і вчителям, і учням, і батькам) ЗУНЗ спілкуватися, ділитися досвідом, вирішувати проблемні ситуації тощо не лише під час зустрічі, а й у будь-який момент, використовуючи сучасні Інтернет-технології, які дозволяють створити нові види освітніх ресурсів.
У даному разі йдеться про організацію вчительської, батьківської та учнівської спільнот ЗУНЗ через світову глобальну Інтернет-мережу. Вчительська творча лабораторія дасть можливість створити скарбницю творчих ідей, відкрити особисті блоги вчителів, започаткувати школу педагогічної майстерності через дистанційні курси підвищення кваліфікації

http://forum.nrius.org.ua/viewforum.php?f=4

Процес психолого-педагогічного консультування передбачає планомірну і кропітку роботу з людиною щодо її проблеми. Саме тому не можна зупинитися лише на одній формі спілкування. Важливо залучити до активної співпраці батьків учнів. Для цього пропонуємо відкрити Інтернет-клуб для батьків, де вони могли б поділитися не лише своїми проблемами, але й сімейними надбаннями: http://forum.nrius.org.ua/viewforum.php?f=5

Використовуючи різні ресурси, ми можемо забезпечити:
– роботу з ситуацією, що потребує вирішення через ICQ чи Skype (голосовий зв’язок);
– пошук проблеми та коренів, що її сформували під час листування по e-mail;
– довгострокову підтримку та формування високого рівня психолого-педагогічної культури під час участі у роботі ФОРУМУ: http://forum.nrius.org.ua/viewforum.php?f=6

До розробки блоку психолого-педагогічного консультування учасників навчально-виховного процесу експериментальних ЗУНЗ та забезпечення її впровадження задіяні фахівці Філії «Гуцульщина» ННДІУ Л. Зеленчук (практичний психолог, фахівець із роботи з дітьми, які проживають на віддалених від центру територіях) і О. Рибарук (вчитель-практик, вихователь, організатор позакласної роботи) та автор статті.
У підсумку можна зазначити, що реалізація завдань реформування освітньої галузі пов’язана з подальшим розвитком психологічної служби й має стати одним із пріоритетів у наближенні системи освіти України до європейських стандартів. Створення Консультаційного психолого-педагогічного on-line-центру і впровадження за його допомогою інноваційних технологій особистісно орієнтованого навчання та виховання в умовах країни проживання може стати дієвим освітнім Інтернет-ресурсом, що допомагатиме українцям усього світу вирішувати проблемні питання.

Література

1. Лист МОН України № 1/9-530 від 05.08.10 року «Про сприяння у розвитку психологічної служби системи освіти». – http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/8753
2. Проект: Концепція розвитку психологічної служби освіти України на період до 2012 року. – http://psiholog-shapka.blogspot.com/2010/07/blog-post_12.html

Моя стаття у сімейному журналі «Жила»

Створи свято для маляти

Свято – це невід’ємна частка дитячого життя. Іноді, спостерігаючи за дітьми, просто дивуєшся їхньому вмінню влаштовувати свята з приводу і без.

----------------------------------------------

– Я тебе люблю, – легко, як метелик, злітає з дитячих вуст. І ти відчуваєш, що це не просто слова, а дитя справді в цей момент тебе любить!

– Я тебе ненавиджу! – може вигукнути підліток. І ми відчуваємо, як закривається від нас дитяче серце, а нашу душу розривають на шматки єгипетські коти.

-----------------------------------------------------------------------------

Згодом діти втрачають і свою відкритість, і свою безпосередність. А вже будучи дорослими у пошуках істини мріють про відтворення того природного стану, як про повернення втраченого раю.

---------------------------------------------------------

Дитяче свято – це той острівець, на якому діти можуть вчитися пізнавати світ з відкритим серцем, а дорослі, торкаючись душею до краєчку дитячого світу, вчитися розкривати серце назустріч, без страху поранити його.

-------------------------------------------------------------------------------

Сьогодні звичайною практикою сучасних українських сімей стає клубне життя. Дні народження малюків найчастіше святкують у Макдональдзах, більш старших дітей відводять до боулінг-клубів чи карооке-барів. Навіть розповсюджені нині сімейні клуби для проведення дитячих свят запрошують клоунів, анімато рів та інших представників сфери event послуг. Добре це чи погано? З одного боку, це дуже зручно: з дітьми займаються професіонали, діти не нудьгують, батьки ніби і разом, але не напружуються і відпочивають, готувати і накривати стіл не потрібно, прибирати теж. І діти також бачать, що для організації вільного часу можна залучати людей, які добре на цьому знаються. І це набагато краще, ніж зібратися і не знати, що один з одним робити. А з іншого боку, діти звикають до того, що коли свято – їх має хтось розважати і втрачають природну здатність розважати самих себе, самостійно створювати атмосферу радості, веселощів тощо. Окрім того, з нашого життя починає зникати щось інтимне, внутрішньо притаманне лише родинному колу, те, що можна було б назвати душею сім’ї. Саме вона дає людині відчуття зв’язку з родом, його підтримку. Саме вона навчає малюків тягнутися до батьків, а останніх – пестити своїх малят. Саме вона приводить підлітка додому, коли він відчуває самотність і протистояння всьому світу. Саме вона надає дорослим снаги піклуватися про своїх сивіючих батьків. Але щоб ця душа жила, до неї необхідно прикласти і свою душу. Таким острівцем зв’язку членів всієї родини можуть стати сімейні свята. Не обов’язково всі свята перетворювати на сімейні. Одне-два родинних свята для сучасної сім’ї можуть частково виконати роль цілої низки календарно-обрядових дій наших предків, якщо підійти до справи творчо і з натхненням.

То як же зробити дитяче свято цікавим та корисним і дорослим, і дітям? Що ж необхідно для організації такого свята?

Як на мене, то головною умовою тут стає співтворчість. Не просто співпраця, не просто взаємодія. А саме спільний творчий процес!

-------------------------------------------------------------

Творчий процес передбачає натхнення, спонтанність, особливий піднесений стан і терпіння на всіх етапах.

-------------------------------------------------------------

Давайте поміркуємо: що, коли і як треба зробити, щоб свято відбулося.

На першому місці стоїть ПІДГОТОВКА. Тут головне придумати ідею самого свята. План – що зробимо (не тільки з ласощів). Можна створити список міні-ідей і повісити на видному всім місці, а протягом двох-трьох днів додавати до списку нові (навіть «божевільні» ідеї). Не страшно, що від половини з них ви відмовитесь. Зате як весело вигадувати щось разом і реготати, уявляючи як це буде кумедно! Або, навпаки, мріяти про щось красиве і романтичне. Адже як чудово, коли під час етапу планування в організаторів свята (і дорослих, і дітей) світяться натхненням очі!

Дуже важливо розподілити (чи, навіть, весело розібрати) творчі завдання («Я хочу зробити це і це, а ти?»). І звичайно, необхідно передбачити, що під час творчого процесу дитина може забруднитися сама, забруднити дорослого і частину приміщення. Краще дозволити це зробити, одягнувши відповідний одяг і застеливши частину столу (підлоги, шафи тощо). А потім разом дружно все прибрати. Зверніть увагу – разом(!), а не один дорослий чи одна дитина. Незалежно від віку дитини.

Другий етап – це САМЕ СВЯТО. Воно має бути веселим і трошки легковажним. Тут необхідно передбачати різні види діяльності всіх учасників свята: вільну гру дітей і спілкування дорослих, а також їхню ігрову взаємодію. Не варто всі дії дорослих підпорядковувати дитячим іграм. Це створить напруження для дорослих. Але також не слід ігри залишати тільки привілеєм дітей. Адже діти досить швидко стомлюються один від одного і їхнє спілкування час від часу треба організовувати. Але краще утримуватись від повчань і зауважень (це тільки додасть внутрішньої напруги, а врешті і невдоволення). Варто просто розслабитись і самому побути трошки дитиною. Адже тут для дорослих відкривається одна з тих не багатьох можливостей побути «самим собою», про яку вони так мріють на роботі. Чудово сприймаються різновіковими групами учасників родинних свят різноманітні інсценізації (причому, не обов’язково підготовані і відрепетовані, можна і жеребок тягти, яку казку інсценувати, чи яку хто роль буде грати в імпровізованій виставі), ігри у фанти, пісенні запитання-відповіді, пантоміма на відгадування зображуваного тощо.

І нарешті, останній, але найважчий етап (особливо, якщо дитина ще маленька) – ПІСЛЯСВЯТО. Всі вже трошки потомилися від емоцій і вражень. Через це цей етап слід спланувати особливо ретельно. Продумати, коли свято має закінчитись, спланувати конкурс на складання іграшок, книжок, олівців тощо (не забудьте про призи!), врахувати, що потрібно ще буде прибрати стіл, помити посуд, виконати всі вечірні гігієнічні процедури. Таке планування збереже і ваші сили, і сили вашої дитини після того, як гості вже підуть. Збудливі діти важко заспокоюються. Тут допоможе спокійна (медитативна) музика. Можна посидіти разом (в обіймах), позгадувати, що сподобалось, що ні («Мені було дуже весело, коли… . А тобі?»). І тільки потім прибирати зі столу, мити посуд, стелити ліжка тощо. Зверніть увагу, якщо все це спланувати і підготувати, свято буде веселим, а ви, ваша дитина і вся ваша родина – задоволені і щасливі.

ЩО ПОТРІБНО, ЩОБ ДІТИ БУЛИ ЩАСЛИВІ

Пам’ятаєте, як колись ми задавали один одному питання: «А якби ти спіймав золоту рибку, про що б ти її попросив?». У юності загадуєш собі кохання, успіх, подорожі, а коли з’являється власна сім’я і народжуються діти, то обов’язково загадаєш, щоб діти були щасливі.

Старші люди теж часто кажуть, мовляв, багатство, кар’єра – то добре, але якби ще дав Бог долю щасливу! Що ж вона за панна така, та щаслива доля, і чи справді лише від Бога вона залежить? І чи можемо ми, батьки, щось зробити для щастя своїх дітей?

Давнє прислів’я стверджує: «Посієш вчинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю». Який же вчинок слід посіяти, щоб на виході мати долю щасливу? Психологи стверджують, що це відчуття радості, яке створює віру у власні сили, формує оптимістичний характер, готовність прийти на допомогу іншим.

Що ж потрібно нашим дітям? Крім хліба насущного, одягу та житла, найголовніше у житті дитини (як малюка, так і юнака) ЕМОЦІЙНА БЕЗПЕКА І ВПЕВНЕНІСТЬ В ТОМУ, ЩО ЇЇ ЛЮБЛЯТЬ саму по собі (будь-яку, не за те, що хороший, а за просто так). ЯКЩО У ДИТИНИ ДОСТАТНЬО ЕМОЦІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ У ПЕРШІ РОКИ ЖИТТЯ, ТО ВОНА РОСТЕ ЩАСЛИВОЮ. Чи вимагає це від нас віддати дітям кращі роки свого життя, а то й все життя на них покласти? Маю вас розчарувати – така жертва не потрібна. Ви самі при цьому не будете почуватися щасливими, діти ніколи не зможуть заплатити вам за цю жертву і будуть почувати себе винними. Яке вже тут щастя?

Але що ж це таке - «любов сама по собі». Про неї ще кажуть «любов без умов», просто так, задаром (тобто в дар, у подарунок). В ній відсутні маніпуляції, оцінки: «Я буду любити тебе, якщо ти…» або «Ти сьогодні паїнька, іди я тебе поцілую» чи «Ти й досі не зробив уроки? Йди звідси! Я тебе не люблю!». Ця любов безкорислива, батьки не визначають для себе, за що любити дитину, а за що – ні. ЛЮБИТИ БЕЗУМОВНО – ЦЕ ЛЮБИТИ НЕ ЗА ТЕ, ЩО він (вона) красивий, розумний, відмінник, помічник тощо. А любити ПРОСТО ТАК, просто за те, що він (вона) є.

Чому для дитини так важливо відчувати цю істинну любов (особливо у ранньому дитинстві та підлітковому віці)? Тому що від цього залежить, який створиться у неї образ власного «Я», її думка про себе, її самооцінка, її відчуття щастя. Безумовна любов дає маленькій людині впевненість, що світ, у який вона прийшла, надійний. Спочатку малюк здатний лише приймати нашу любов, потім вчиться дарувати її сам. Цей кругообіг любові в природі і робить людину щасливою, бо потреба у любові, потреба бути потрібним іншому – одна з ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ людських потреб. Майже всі наші дорослі душевні болі породжені тим самим дитячим страхом: «Мене не люблять! Я не достойний любові!». ВСІ ПРОБЛЕМИ виховання та відносин ПОЧИНАЮТЬСЯ САМЕ В ТОЙ ЧАС, КОЛИ ЛЮДИ ВТРАЧАЮТЬ ВІДЧУТТЯ БЕЗУМОВНОЇ ЛЮБОВІ.

Автор статті: Таровська Олена

ВИХОВНА СИЛА ВЛАСНОГО ПРИКЛАДУ

З поконвіку люди вважали, що навчити чомусь дітей можна лише власним прикладом. Але чи все, що вважається справедливим з давніх давен, є істинним? Колись вважали, що Земля плоска, а тепер? Колись Арістотель стверджував, що муха має 8 лапок, і цілі покоління дослідників не здогадувались їх перерахувати.
Сучасні вчені ніщо не сприймають на віру, і, навіть, правила виховання піддають сумніву і перевірці.

ЧИ СХИЛЬНІ ЛЮДИ ВЗАГАЛІ НАСЛІДУВАТИ ПОЗИТИВНИЙ ПРИКЛАД?

Адже саме на це ми робимо ставку у вихованні. Про схильність наслідувати приклад негативний ми, поки що, говорити не будемо.
Американська дослідниця м. Харріс провела такі досліди. Залою великого супермаркету рухається людина, в руках якої безліч пакетів (чомусь вона не скористалася візочком). Раптом ця людина затинається, і всі її пакети летять на підлогу. Один з відвідувачів магазину (асистент) підбігав до постраждалого і починав допомагати йому зібрати розсипані пакети. Чи діяв позитивний приклад на інших відвідувачів? Як виявилося, ні. НЕ ТАК ВЖЕ БАГАТО ЛЮДЕЙ приєднувалося до добровольця. Це були ті, хто в інших дослідах самі приходили на допомогу, без наявності позитивного прикладу.
Але це дорослі. Можливо, позитивний приклад на дітей діятиме краще?

В одному дитячому садку психологи провели такий дослід. Двом дітям запропонували вирізати прапорці, а за виконання завдання пообіцяли винагороду: дві гоночні машинки (або дві маленькі ляльки, якщо в експерименті брали участь дівчата). Той, хто закінчить завдання першим, може обидві іграшки взяти собі, або одну взяти собі, а другу залишити товаришу. Як і очікувалося, одні діти забирали обидві іграшки собі, інші – ділилися.
Дітей, які забрали обидві іграшки собі, попросили побути присутніми у схожому експерименті, де винагородою мав розпорядитися дорослий. Діти бачили, що переможець частину винагороди залишав товаришу. Після цього їх знову включали в експеримент, де потрібно було вирішити, взяти обидва призи собі, чи (як було у позитивному прикладі) віддати частину товаришу. МАЙЖЕ ВСІ ДІТИ ЗНОВУ ВЗЯЛИ ОБИДВІ ІГРАШКИ СОБІ.

Тоді психологи поставили дітей у ситуацію програшу (коли вони закінчили виконувати завдання другими) й винагородою мав розпорядитися переможець. У наступному досліді (з іншими партнерами) діти, товариші яких з ними поділилися, змінили свій вибір – вони теж залишили другу іграшку партнеру (хоча це й була інша дитина, не та, що з ним поділилася). Ця тенденція спостерігалася лише серед дітей 6–7 років. Серед молодших (4–5 років) вибір не змінювався.

Як бачимо, позитивний приклад може бути дієвим лише в тому випадку, якщо дитина може відчути його наслідки НА СОБІ ОСОБИСТО і ЛИШЕ В ТОМУ ВІЦІ, коли вона вже ЗДАТНА усвідомити і співвіднести більш менш об’єктивно дії інших відносно до себе, ПОСТАВИТИ (подумки, в уяві) СЕБЕ НА МІСЦЕ ІНШОГО, передбачити, що інший може відчувати тощо.
Тому, перш, ніж соромити своїх малюків, подумайте, чи готові вони Вас зрозуміти, чи просто будуть відчувати, що мама їх за щось розлюбила, але за що?

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

ДРУЗІ!
ВІТАЮ ВСІХ З ПОЧАТКОМ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО РОКУ!

Шкільне навчання - це велика частина дитячого життя.
Ми, батьки, завжди хвилюємось - як він (вона) там, у школі!
І не тільки оцінки нас турбують.

Як складуться у дитини стосунки з однолітками?
Чи знайде вона справжніх друзів?
Чи буде відчувати себе частиною дитячого гурту?
Ці та багато інших питань задають батьки вчителям, вихователям, психологам.

Сьогодні у нас в гостях психолог Ільцівської школи (Верховина)ЛЮДМИЛА ЗЕЛЕНЧУК.
- Пані Людмило, скажіть, будь ласка, чи можуть батьки вплинути на те, як складеться шкільне життя дитини?
- Доброго дня! Вітаю всіх, хто має якийсь стосунок до школи, з початком нового навчального року! Хочу звернути Вашу увагу на те, що основні навички спілкування і спосіб сприйняття світу закладаються в дитині ще в ранньому віці. Традиції сім'ї, стиль спілкування між дорослими, їх ставлення до дитини формують той спосіб поведінки, який дитина візьме у своє життя.
- На що б Ви порадили звернути батькам особливу увагу?
- Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти, якщо висміюють - вона стає замкнутою, якщо дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини. Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною; якщо підтримують - вчиться цінувати себе; якщо дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших; якщо дитина росте в безпеці, в чесності, вона вчиться вірити в людей і бути справедливою.

То ж, друзі, давайте будемо хвалити наших дітей, бути з ними чесними і терпимими, підтримувати і вирити в них!

ЧИ ТАКА СТРАШНА ШКОЛА, ЯК ЇЇ МАЛЮЮТЬ?

Чи варто недооцінювати роль школи у житті дитини?
Мабуть, ні. Але й перевищувати її значення також буде помилкою.
Життя дитини не повинно обмежуватися школою і шкільним навчанням.
Пізнання світу є природнім для дітей. Про світ можна дізнаватись і досліджувати його де завгодно. Школа просто має відкрити широкі можливості для цього.

Тому важливо заохочувати вияв дослідницького інтересу до будь-якого явища світу. А слово є одним з таких явищ. Більше того – це найбільш використовуваний засіб навчання. Як же сформувати необхідну цікавість до СЛОВА?

Врятує гра. Словесних ігор існує досить багато. І вибирати слід виходячи з віку дитини.
Ми з cbном починали, здається з підбору слів на якусь букву. Потім, коли він зрозумів, що слова не лише починаються на певну букву (звук), а ще й закінчуються, почали грати в ланцюжки слів: земля-яблуко-олень-ніч тощо. Пізніше оформлювали слова тематично, як у грі «Я знаю 5 імен…». Далі з’явилися загадки: на «ч» починається на «к» закінчується, посуд – що це? А тепер ми граємо вже у досить складний варіант, коли в гру втягуються мимоволі всі дорослі, що опинилися випадково поруч.

Але про які слова може йти мова, коли дитина налаштована лише бігати й стрибати?
Тут все залежить від того, чи зумієте ви оволодіти увагою малюка. Адже в школі – теж саме: якщо вчитель зумів захопити увагу учнів, то вони слухають урок й виконують його завдання. Тут доведеться самому виявити винахідницькі здібності. Для цього спробуйте самі подивитись на світ очима слідопита.

От малий прибіг і просить попити, а ви, замість того, щоб дати йому склянку з водою, пропонуєте налити її в долоньки (про гігієну ви, звичайно, дбаєте самостійно, без моїх порад). Що станеться? А якщо налити воду у паперовий стаканчик? Який же кращий буде посуд для води?

Таких експериментів в побутовому житті можна знайти і дослідити безліч. Просто подивіться на світ очима дитини. Якщо ви просто розкажете, чому так, а не інакше, дослідницький інтерес зникне, не встигнувши розвинутись. Окрім того, ви маєте можливість таким чином задовольнити власний дослідницький інтерес, який, можливо, був приспаний у дитинстві.

Якщо ви хочете ввести у ваше спільне життя розповіді про себе, бабусь, дідусів, то варто, щоб ці історії були дуже короткі спочатку і яскраві (веселі чи сумні). Ну, наприклад, «коли я була маленька, я дуже любила кататися по траві – ось так (і покажіть)». Або: «коли я була мала, бабуся мені теж саме казала, і я дуже сердилася».

А взагалі, якщо дитина у дошкільному віці багато бігає і стрибає – це чудово!!