Народилось немовля. Чого воно потребує, що має робити новонароджена мама?
Всі погодяться, що дитя слід годувати, пеленати, купати, гуляти з ним на вулиці.
За цими турботами і на думку не спливає, що ця безсловесна істота може мати якісь ДУХОВНІ потреби.
Дитина заплакала. Що перше ми думаємо? Голодна, мокра, животик болить, не зручно лежить тощо. Чи спадає на думку, що їй НУДНО, СТРАШНО, САМОТНЬО?
От маля нагодоване, сухе, перевдягнене – куди ми його відправляємо? Правильно: в колиску чи в ліжечко.
На початку ХХ століття у США та країнах Європи почали з’являтися дитячі будинки, які тепер у нас зараз. Діти, начебто, були доглянуті: одягнені, нагодовані. Але помітили сумну статистику: більшість дітей, що потрапили до дитячого будинку у віці до 1 року, гинули.
Причина була не зрозуміла. Маля, веселе і здорове, раптом переставало посміхатися няні, втрачало апетит, худнуло, часто плакало. Погляд спрямовувався в одну точку, рухи уповільнювалися, життя поступово згасало. Покращення раціону харчування не допомогло. Вирішили, що інфекція, і відділили дітей один від одного. Кількість захворювань різко зросла.
Як би Ви порадили вирішити цю проблему? Подумайте, а тоді читайте далі.
В одному з дитячих будинків Німеччини ця проблема раптом вирішилась. І допомогла в цьому… одна няня. Помітивши, що якесь дитя починало згасати, вона прив’язувала маля собі до спини й буквально жодної хвилини не розлучалася з ним. Чи працює, чи їсть, чи спить – дитина завжди з нею. І поступово хворий оживав. Таким чином вона зуміла вилікувати найбільш безнадійних.
Чи вгадали Ви можливий варіант розв’язання цієї ситуації?
ПРАВДА: немовляті недостатньо просто їсти, пити, спати, знаходитись у теплі – тобто задовольняти свої органічні потреби. Має воно і ДУХОВНІ потреби: спілкування з іншою живою істотою, відчуття тепла її тіла та душі. Але якщо ми хочемо, щоб немовля стало людиною, то цією живою істотою має бути доросла людина.
У свій час знаходили дітей, що потрапили до тварин і не загинули. Ці знайдені «Мауглі» так і не змогли стати повноцінними людьми і через декілька років помирали.
ПРАВДА: дитині вкрай необхідно дивитися на дорослого, бачити його посмішку, чути його голос, відчувати тепло його тіла і почуттів. Це дає дитині безліч позитивних, радісних переживань.
І навпаки, позбавлене спілкування маля стає млявим, впадає у тугу, його особистість травмується, уповільнюється й спотворюється весь психічний розвиток.
Французький психолог Рене Спіц з’ясував, що найбільш небезпечний і вразливий вік – від 6 до 12 місяців. В цей час дитину ні в якому разі не можна позбавляти спілкування з матір’ю. А якщо інакше не виходить, то замінити маму іншою людиною, яка буде приділяти малюку не менше уваги.
Ще одна французька дослідниця Марсель Жебер вивчала (1956 р.) розвиток африканських дітей. Вона виявила, що малюки віком до 2-х років суттєво випереджають у фізичному і психічному розвитку своїх європейських однолітків.
Чому так відбувалося? Як би Ви пояснили цей феномен?
До 2-х років відбувається період бурхливого розвитку. В цей час дитина засвоює більше, ніж за все своє подальше життя. З перших днів життя африканське немовля сидить на спині у матері, міцно прив’язане шматком тканини. Де б мати не була, з ким би не розмовляла – дитя всюди з нею. Воно весь час чує мову, засвоює спосіб спілкування, з цікавістю за всім спостерігає. І головне – мамине молоко, джерело життя, завжди поряд. Дитя знає, що ніколи йому в цьому не відмовлять. Та й спить воно з мамою теж поряд – в одному ліжку.
А що ж маленький європеєць? Лежить у ліжечку, дивиться у стелю чи на брязкальця неживі. Добре, якщо хтось з дорослих зацікавиться малюком і зробить йому «козу».
Сучасним батькам неймовірно поталанило.
Автор: Таровська Олена.
Ви можете скористатися цим матеріалом з посиланням на автора.
