Пам’ятаєте, як колись ми задавали один одному питання: «А якби ти спіймав золоту рибку, про що б ти її попросив?». У юності загадуєш собі кохання, успіх, подорожі, а коли з’являється власна сім’я і народжуються діти, то обов’язково загадаєш, щоб діти були щасливі.
Старші люди теж часто кажуть, мовляв, багатство, кар’єра – то добре, але якби ще дав Бог долю щасливу! Що ж вона за панна така, та щаслива доля, і чи справді лише від Бога вона залежить? І чи можемо ми, батьки, щось зробити для щастя своїх дітей?
Давнє прислів’я стверджує: «Посієш вчинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю». Який же вчинок слід посіяти, щоб на виході мати долю щасливу? Психологи стверджують, що це відчуття радості, яке створює віру у власні сили, формує оптимістичний характер, готовність прийти на допомогу іншим.
Що ж потрібно нашим дітям? Крім хліба насущного, одягу та житла, найголовніше у житті дитини (як малюка, так і юнака) ЕМОЦІЙНА БЕЗПЕКА І ВПЕВНЕНІСТЬ В ТОМУ, ЩО ЇЇ ЛЮБЛЯТЬ саму по собі (будь-яку, не за те, що хороший, а за просто так). ЯКЩО У ДИТИНИ ДОСТАТНЬО ЕМОЦІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ У ПЕРШІ РОКИ ЖИТТЯ, ТО ВОНА РОСТЕ ЩАСЛИВОЮ. Чи вимагає це від нас віддати дітям кращі роки свого життя, а то й все життя на них покласти? Маю вас розчарувати – така жертва не потрібна. Ви самі при цьому не будете почуватися щасливими, діти ніколи не зможуть заплатити вам за цю жертву і будуть почувати себе винними. Яке вже тут щастя?
Але що ж це таке - «любов сама по собі». Про неї ще кажуть «любов без умов», просто так, задаром (тобто в дар, у подарунок). В ній відсутні маніпуляції, оцінки: «Я буду любити тебе, якщо ти…» або «Ти сьогодні паїнька, іди я тебе поцілую» чи «Ти й досі не зробив уроки? Йди звідси! Я тебе не люблю!». Ця любов безкорислива, батьки не визначають для себе, за що любити дитину, а за що – ні. ЛЮБИТИ БЕЗУМОВНО – ЦЕ ЛЮБИТИ НЕ ЗА ТЕ, ЩО він (вона) красивий, розумний, відмінник, помічник тощо. А любити ПРОСТО ТАК, просто за те, що він (вона) є.
Чому для дитини так важливо відчувати цю істинну любов (особливо у ранньому дитинстві та підлітковому віці)? Тому що від цього залежить, який створиться у неї образ власного «Я», її думка про себе, її самооцінка, її відчуття щастя. Безумовна любов дає маленькій людині впевненість, що світ, у який вона прийшла, надійний. Спочатку малюк здатний лише приймати нашу любов, потім вчиться дарувати її сам. Цей кругообіг любові в природі і робить людину щасливою, бо потреба у любові, потреба бути потрібним іншому – одна з ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ людських потреб. Майже всі наші дорослі душевні болі породжені тим самим дитячим страхом: «Мене не люблять! Я не достойний любові!». ВСІ ПРОБЛЕМИ виховання та відносин ПОЧИНАЮТЬСЯ САМЕ В ТОЙ ЧАС, КОЛИ ЛЮДИ ВТРАЧАЮТЬ ВІДЧУТТЯ БЕЗУМОВНОЇ ЛЮБОВІ.
Автор статті: Таровська Олена
Старші люди теж часто кажуть, мовляв, багатство, кар’єра – то добре, але якби ще дав Бог долю щасливу! Що ж вона за панна така, та щаслива доля, і чи справді лише від Бога вона залежить? І чи можемо ми, батьки, щось зробити для щастя своїх дітей?
Давнє прислів’я стверджує: «Посієш вчинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю». Який же вчинок слід посіяти, щоб на виході мати долю щасливу? Психологи стверджують, що це відчуття радості, яке створює віру у власні сили, формує оптимістичний характер, готовність прийти на допомогу іншим.
Що ж потрібно нашим дітям? Крім хліба насущного, одягу та житла, найголовніше у житті дитини (як малюка, так і юнака) ЕМОЦІЙНА БЕЗПЕКА І ВПЕВНЕНІСТЬ В ТОМУ, ЩО ЇЇ ЛЮБЛЯТЬ саму по собі (будь-яку, не за те, що хороший, а за просто так). ЯКЩО У ДИТИНИ ДОСТАТНЬО ЕМОЦІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ У ПЕРШІ РОКИ ЖИТТЯ, ТО ВОНА РОСТЕ ЩАСЛИВОЮ. Чи вимагає це від нас віддати дітям кращі роки свого життя, а то й все життя на них покласти? Маю вас розчарувати – така жертва не потрібна. Ви самі при цьому не будете почуватися щасливими, діти ніколи не зможуть заплатити вам за цю жертву і будуть почувати себе винними. Яке вже тут щастя?
Але що ж це таке - «любов сама по собі». Про неї ще кажуть «любов без умов», просто так, задаром (тобто в дар, у подарунок). В ній відсутні маніпуляції, оцінки: «Я буду любити тебе, якщо ти…» або «Ти сьогодні паїнька, іди я тебе поцілую» чи «Ти й досі не зробив уроки? Йди звідси! Я тебе не люблю!». Ця любов безкорислива, батьки не визначають для себе, за що любити дитину, а за що – ні. ЛЮБИТИ БЕЗУМОВНО – ЦЕ ЛЮБИТИ НЕ ЗА ТЕ, ЩО він (вона) красивий, розумний, відмінник, помічник тощо. А любити ПРОСТО ТАК, просто за те, що він (вона) є.
Чому для дитини так важливо відчувати цю істинну любов (особливо у ранньому дитинстві та підлітковому віці)? Тому що від цього залежить, який створиться у неї образ власного «Я», її думка про себе, її самооцінка, її відчуття щастя. Безумовна любов дає маленькій людині впевненість, що світ, у який вона прийшла, надійний. Спочатку малюк здатний лише приймати нашу любов, потім вчиться дарувати її сам. Цей кругообіг любові в природі і робить людину щасливою, бо потреба у любові, потреба бути потрібним іншому – одна з ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ людських потреб. Майже всі наші дорослі душевні болі породжені тим самим дитячим страхом: «Мене не люблять! Я не достойний любові!». ВСІ ПРОБЛЕМИ виховання та відносин ПОЧИНАЮТЬСЯ САМЕ В ТОЙ ЧАС, КОЛИ ЛЮДИ ВТРАЧАЮТЬ ВІДЧУТТЯ БЕЗУМОВНОЇ ЛЮБОВІ.
Автор статті: Таровська Олена
