Свято – це невід’ємна частка дитячого життя. Іноді, спостерігаючи за дітьми, просто дивуєшся їхньому вмінню влаштовувати свята з приводу і без.
----------------------------------------------
– Я тебе люблю, – легко, як метелик, злітає з дитячих вуст. І ти відчуваєш, що це не просто слова, а дитя справді в цей момент тебе любить!
– Я тебе ненавиджу! – може вигукнути підліток. І ми відчуваємо, як закривається від нас дитяче серце, а нашу душу розривають на шматки єгипетські коти.
-----------------------------------------------------------------------------
Згодом діти втрачають і свою відкритість, і свою безпосередність. А вже будучи дорослими у пошуках істини мріють про відтворення того природного стану, як про повернення втраченого раю.
---------------------------------------------------------
Дитяче свято – це той острівець, на якому діти можуть вчитися пізнавати світ з відкритим серцем, а дорослі, торкаючись душею до краєчку дитячого світу, вчитися розкривати серце назустріч, без страху поранити його.
-------------------------------------------------------------------------------
Сьогодні звичайною практикою сучасних українських сімей стає клубне життя. Дні народження малюків найчастіше святкують у Макдональдзах, більш старших дітей відводять до боулінг-клубів чи карооке-барів. Навіть розповсюджені нині сімейні клуби для проведення дитячих свят запрошують клоунів, анімато рів та інших представників сфери event послуг. Добре це чи погано? З одного боку, це дуже зручно: з дітьми займаються професіонали, діти не нудьгують, батьки ніби і разом, але не напружуються і відпочивають, готувати і накривати стіл не потрібно, прибирати теж. І діти також бачать, що для організації вільного часу можна залучати людей, які добре на цьому знаються. І це набагато краще, ніж зібратися і не знати, що один з одним робити. А з іншого боку, діти звикають до того, що коли свято – їх має хтось розважати і втрачають природну здатність розважати самих себе, самостійно створювати атмосферу радості, веселощів тощо. Окрім того, з нашого життя починає зникати щось інтимне, внутрішньо притаманне лише родинному колу, те, що можна було б назвати душею сім’ї. Саме вона дає людині відчуття зв’язку з родом, його підтримку. Саме вона навчає малюків тягнутися до батьків, а останніх – пестити своїх малят. Саме вона приводить підлітка додому, коли він відчуває самотність і протистояння всьому світу. Саме вона надає дорослим снаги піклуватися про своїх сивіючих батьків. Але щоб ця душа жила, до неї необхідно прикласти і свою душу. Таким острівцем зв’язку членів всієї родини можуть стати сімейні свята. Не обов’язково всі свята перетворювати на сімейні. Одне-два родинних свята для сучасної сім’ї можуть частково виконати роль цілої низки календарно-обрядових дій наших предків, якщо підійти до справи творчо і з натхненням.
То як же зробити дитяче свято цікавим та корисним і дорослим, і дітям? Що ж необхідно для організації такого свята?
Як на мене, то головною умовою тут стає співтворчість. Не просто співпраця, не просто взаємодія. А саме спільний творчий процес!
-------------------------------------------------------------
Творчий процес передбачає натхнення, спонтанність, особливий піднесений стан і терпіння на всіх етапах.
-------------------------------------------------------------
Давайте поміркуємо: що, коли і як треба зробити, щоб свято відбулося.
На першому місці стоїть ПІДГОТОВКА. Тут головне придумати ідею самого свята. План – що зробимо (не тільки з ласощів). Можна створити список міні-ідей і повісити на видному всім місці, а протягом двох-трьох днів додавати до списку нові (навіть «божевільні» ідеї). Не страшно, що від половини з них ви відмовитесь. Зате як весело вигадувати щось разом і реготати, уявляючи як це буде кумедно! Або, навпаки, мріяти про щось красиве і романтичне. Адже як чудово, коли під час етапу планування в організаторів свята (і дорослих, і дітей) світяться натхненням очі!
Дуже важливо розподілити (чи, навіть, весело розібрати) творчі завдання («Я хочу зробити це і це, а ти?»). І звичайно, необхідно передбачити, що під час творчого процесу дитина може забруднитися сама, забруднити дорослого і частину приміщення. Краще дозволити це зробити, одягнувши відповідний одяг і застеливши частину столу (підлоги, шафи тощо). А потім разом дружно все прибрати. Зверніть увагу – разом(!), а не один дорослий чи одна дитина. Незалежно від віку дитини.
Другий етап – це САМЕ СВЯТО. Воно має бути веселим і трошки легковажним. Тут необхідно передбачати різні види діяльності всіх учасників свята: вільну гру дітей і спілкування дорослих, а також їхню ігрову взаємодію. Не варто всі дії дорослих підпорядковувати дитячим іграм. Це створить напруження для дорослих. Але також не слід ігри залишати тільки привілеєм дітей. Адже діти досить швидко стомлюються один від одного і їхнє спілкування час від часу треба організовувати. Але краще утримуватись від повчань і зауважень (це тільки додасть внутрішньої напруги, а врешті і невдоволення). Варто просто розслабитись і самому побути трошки дитиною. Адже тут для дорослих відкривається одна з тих не багатьох можливостей побути «самим собою», про яку вони так мріють на роботі. Чудово сприймаються різновіковими групами учасників родинних свят різноманітні інсценізації (причому, не обов’язково підготовані і відрепетовані, можна і жеребок тягти, яку казку інсценувати, чи яку хто роль буде грати в імпровізованій виставі), ігри у фанти, пісенні запитання-відповіді, пантоміма на відгадування зображуваного тощо.
І нарешті, останній, але найважчий етап (особливо, якщо дитина ще маленька) – ПІСЛЯСВЯТО. Всі вже трошки потомилися від емоцій і вражень. Через це цей етап слід спланувати особливо ретельно. Продумати, коли свято має закінчитись, спланувати конкурс на складання іграшок, книжок, олівців тощо (не забудьте про призи!), врахувати, що потрібно ще буде прибрати стіл, помити посуд, виконати всі вечірні гігієнічні процедури. Таке планування збереже і ваші сили, і сили вашої дитини після того, як гості вже підуть. Збудливі діти важко заспокоюються. Тут допоможе спокійна (медитативна) музика. Можна посидіти разом (в обіймах), позгадувати, що сподобалось, що ні («Мені було дуже весело, коли… . А тобі?»). І тільки потім прибирати зі столу, мити посуд, стелити ліжка тощо. Зверніть увагу, якщо все це спланувати і підготувати, свято буде веселим, а ви, ваша дитина і вся ваша родина – задоволені і щасливі.
